Стаття присвячена визначенню статусу дискурс-аналізу при досягненні адекватності й еквівалентності перекладу, основною передумовою якого є аналіз когнітивно-прагматичних відтінків концептів мовної картини світу нації, врахування комунікативної спрямованості, інтенції, особливостей сприйняття мовною особистістю, функціональний, соціокультурний аналіз вихідного тексту, що існує в ситуації спілкування, тобто дискурсу.
Статья посвящена определению статуса дискурс-анализа при достижении адекватности и эквивалентности перевода, главной предпосылкой которого является анализ когнитивно-прагматических оттенков концептов языковой картины мира нации, учет коммуникативной направленности, интенции, особенностей восприятия языковой личностью, функциональный, социокультурный анализ существующего в ситуации общения исходного текста, то есть дискурса.
The article considers the definition of the status of discourse-analysis in an effort to make the translation adequate and equivalent, the main precondition for whichis the analysis of cognitive and pragmatic conceptual connotation of the national language picture of the world, taking into consideration communicative orientation, intention, the peculiarities of perception of a linguistic personality, functional an&d sociocultural analysis of the existing initial text, i.e. discourse, in the situation of communication.
