Після остаточного утвердження радянської влади на території Наддніпрянської України нова країна вимагала розбудови в кількох напрямках. Один із пріоритетних - гуманіатрний напрям, за допомогою якого мала сформуватися ідентичність "нової радянської людини". Цьому, зокрема, сприяла масова популяризація освіти. Історії української літератури відводилася особлива роль: з одного боку, вона мала забезпечувати тяглість національної традиції, і з другого - запропонувати новий культурний канон літературних творів та авторів, які б, на думку авторів літературних історіографій, утілювали і пропагували ті чи ті цінності радянської ідеології