У статті здійснюється спроба окреслення специфіки дисциплінарного статусу соціології як гуманітарної науки. Через застосування епістемологічного підходу пропонується аналіз дискурсивних практик, що сформувалися в соціології навколо питання про умови можливості соціального порядку. Спираючись на концепцію епістеми М. Фуко, визначається місце соціології в системі наукового знання та її специфіка як гуманітарної науки. Екскурс до історії трансформації класичної наукової епістеми та зародження нових пізнавальних практик соціального теоретизування здійснюється через аналіз класичних теорій суспільного порядку та способів його аналізу, представлених в працях Т. Гобса та Ш. Монтескє. Також визначаються специфічні характеристики сучасної епістеми через привнесення до сфери пізнання антропологічного та історичного виміру, що відкривають особливе поле пізнання для гуманітарних наук. Гуманітарні науки постають як науки-двійники, що дублюють емпіричне знання, вивчаючи те, як людина, що живе, працює та розмовляє,уявляє собі ці процеси. Розкриття з цих позицій особливостей гуманітарного пізнання дозволяє пояснити специфіку дисциплінарного статусу соціології як гуманітарної науки та визначити її місце в системі наукового знання.
В статье осуществляется попытк&а определения специфики дисциплинарного статуса социологии как гуманитарной науки. Применяя эпистемологический подход, предлагается анализ дискурсивных практик, сформировавшихся в социологии вокруг вопроса об условиях возможности социального порядка.& Опираясь на концепцию эпистемы М. Фуко, определяется место социологии в системе научного знания и его специфика как гуманитарной науки. Экскурс в историю трансформации классической научной эпистемы и зарождения новых познавательных практик социально&го теоретизирования осуществляется через анализ классических теорий общественного порядка и способов его анализа, представленных в трудах Т. Гоббса и Ш. Монтескье. Также определяются специфические характеристики современной эпистемы через привнесение& в сферу познания антропологического и исторического измерения, открывающие особое поле познания для гуманитарных наук. Гуманитарные науки предстают как науки-двойники, дублирующие эмпирическое знание, изучая то, как человек, живет, трудится и говори&т, представляет себе эти процессы. Раскрытие с этих позиций особенностей гуманитарного познания позволяет объяснить специфику дисциплинарного статуса социологии как гуманитарной науки и определить ее место в системе научного знания.
The article atte&mpts to outline specific features of the disciplinary status of sociology as a humanitarian science. By applying epistemological approach the article analyzes discursive practices that have developed in sociology with regards to the issue of the cond&itions of possibility of social order. On the basis of Foucault"s concept of episteme the place of sociology in the system of scientific knowledge and its specificity as a humanitarian science is defined. A short historical overview of transformation& of the classical scientific episteme and of the emergence of new cognitive practices of social theorizing is carried out by means of analysis of the classical theories of social order and methods of its analysis as represented by the works of Hobbes& and Montesquieu. Specific features of the contemporary episteme are defined by bringing anthropological and historical dimensions into the sphere of knowledge, which constitute a specific field of knowledge for the humanities. The humanities are pre&sented as twin sciences that duplicate empirical knowledge by studying how a person, who lives, works, and talks, imagines the processes. Elucidation of the humanitarian knowledge from such a viewpoint allows us to explain specific features of the di&sciplinary status of sociology as a discipline of the humanities and to define its place in the system of scientific knowledge.
З 31.12.2014 по 01.03.2015 Наукова бібліотека читачів не обслуговує.
