У статті розглядається новітня модель української освіти у контексті її розвитку в кінці XX - на початку XXI ст. Звертаючись до джерел етнопедагогіки, автор виокремлює традиційні напрями виховання дітей та молоді в Україні, які роблять вітчизняну освіту самобутньою та вирізняють її серед інших національних освітніх систем.