У статті розглянуто ораторську іпостась ліричного суб"єкта Віктора Кордуна у процесі її визрівання(ранні збірки), домінування (збірки "Сонцестояння") й занепаду (останні збірки). Досліджуючи зміну співвідношень мотивів ісихазму, логодіцеї, антроподіцеї та теодіцеї на різних етапах поетової творчості, авторка розкриває непомічені досі нюанси світоглядної еволюції поета