Головна наукова установа країни, звичайно, стикнулася з тими викликами перехідного періоду, що й інші вітчизняні системотворні організації, однак вона не тільки витримала всі випробування, а й залишилася чи не найстабільнішою структурою серед провідних інституцій держави. Та чи достатньо цієї стабільності для подальшого функціонування академії? Чи забезпечує вона ефективне використання наукового потенціалу? Чи не час розпочинати реструктуризацію установи, про що періодично виникають розмови, але на тому все й закінчується? І загалом, така традиційна стабільність – козир далекоглядної наукової політики чи прояви консерватизму? Відповіді на ці та інші запитання спробуємо отримати на щорічних Загальних зборах НАН України.
