У статті проводиться порівняльний аналіз двох видатних творів новітньої української літератури автобіографічного жанруь з застосуванням хронотопного підходу, запропонованого М. Бахтіним. Ядро зіставлення становить сприйняття дійсності оповідачем в образі дитини, навколо якого обертається вся часопросторова система художніх світів Остапа Вишні і О. Довженка