Українське поетичне кіно нарівні із довженківським зберігає статус носія традиції укр. візуальної культури. При цьому важливим виміром напрямку – як стилістичним, так і суспільним – є його "національне" забарвлення, що перетворює його на своєрідне втілення "українськості" в кінематографі.