Винесеними в заголовок рядками поет сам означив найважливіші джерела своєї духовної та стильової спадкоємності. У статті розглянуто інтертекстуальне відлуння творчості Т. Шевченка (насамперед), а також художніх ідей Г. Сковороди, української фольклорноїафористики у змістовій та формальній сферах Симоненкової лірики