У статті досліджується цілоцентрична модель української поезії кінця ХХ ст., на прикладі творчості літературної групи "Бу-Ба-Бу": Юрія Андруховича, Олександра Ірванця, Віктора Неборака. Звертається увага на знижені стилістично словесні тулесні міркування, зближення віддалених тематично тілесних і духовних сфер, прийоми карнавалізації, маскування, породіювання, іронії та експресії у їхніх віршах
