В статье рассматривается соотношение идеи несоизмеримости парадигм с научным прогрессом. Поскольку эта идея несовместима с непротиворечивым признанием научного прогресса, автор пытается показать её ошибочность. Верно то, что одни научные теории невозможно вывести из других сугубо логически. Тем не менее, сторонники разных парадигм могут понять друг друга благодаря интуиции, проистекающей из унаследованного опыта предков, хранящегося в нашем подсознании. Наука формулирует парадигмы целенаправленно, поэтому полного устранения прежних парадигм при признании новых не происходит, что и делает понятным научный прогресс.
У статті розглядається співвідношення ідеї несумірності парадигм з науковим прогресом. Оскільки ця ідея несумісна з несуперечливим визнанням наукового прогресу, автор намагається показати її помилковість. Вірно те, що одні наукові теорії неможливо вивести з інших суто логічно. Проте, прихильники різних парадигм можуть зрозуміти один одного завдяки інтуїції, що виникає з успадкованого досвіду предків, що зберігається в нашій підсвідомості. Наука формулює парадигми цілеспрямовано, тому повного усунення колишніх парадигм при визнанні нових не відбувається, що і робить зрозумілим науковий прогрес.
In the article the correlation of the ide&a of paradigm incommensurability and scientific progress is being investigated. Since this idea is incompatible with the consistent acceptance of the scientific progress, the author tries to show its incorrectness. It is true that it is impossible to& receive one scientific theory from the other in a purely logical way. However, supporters of different paradigms are able to understand each other by intuition arising from the inherited experience of ancestors kept in our underself. Science formula&tes paradigms purposefully, that is why there is no ultimate elimination of the former paradigms while accepting new ones, and it makes clear the scientific progress.
