У статті пропонується розглянути творчість І. Дніпровського, постаті ідеологічно та екзистенційно роздвоєної. Його художній дискурс - продукт суперечливий, але переважно незнаний. Важливо, що письменник свідомо перейшов від революційної заангажованостідо модерної української традиції. У прозі І. Дніпровський виступає як талановитий автор-модерніст, який утверджував статус героя, що опинився в позаісторичній, позачасовій ситуації, у своєрідній ізоляції