У статті розглядається мала проза Євгена Гуцала, висвітлюється її ідейна й формальна еволюція, стверджується, що письменник у ранній період творчості (1960-ті роки) надавав пріоритет передусім чуттєвій, "емоційній образності", враженню як такому, порівняно із сюжетом, а чи й так званим соціальним конфліктом