Концепти свободи й слави в системі поетової творчості є "граничним виявом людської в цілому й української зокрема сутності". Вони реалізуються в межах кожної окремо взятої людини, у межах її долі як життєвого шляху людини й того, що на нім вмнмкає. У цьому розумінні історія, на відміну від буденності, постає в персоналістичному аспекті як хроноструктура людської долі, пасіонарний процес розвитку людської особистості та здійснення її покликань