Для українців сонце з давніх-давен було уособленням божественного, критерєм праведності, світотворчою стихією, від якої залежить усе на землі. Сонце-колесо, сонце-діжа, сонце-свіча, крило янгола, око Боже, лик Божий, Сонце - осяйний чоловік чи небесна панна - ці уявлення належать до різних часів, почасти зазнали книжних впливів, але витворюють цілісну картину світу, де сонце посідає особливе місце. Основна сукупність міфологічних уявлень українців про сонце яскраво виражена в календарно-обрядовій поезії.