Культурологічний журналізм як підвид газетно-інформаційного стилю є доволі новим явищем для публіцистики ХХ століття, він є практично не дослідженим з позиції лінгвістики та перекладознавства. Письменник І. Франко першим став говорити про основні принципи аналізу, оцінки, підготовки до публікації, редакційного опрацювання перекладів літературних творів різних жанрів для різних типів видань. Вже пізніше вивчати редагування як науку стали М. Сикорський, Р. Іванченко, З. Патико, А. Мільчин, В. Різун, які й зробили перші спроби поєднати її з перекладознавством.
