Аналізуються дослідження, присвячені І. Карпенку-Карому, відзначається, що праці радянських дослідників, ґрунтовані на методології соціалістичного реалізму, хибують на тенденційно-однобічні оцінки, у вульгарно-соціологічному дусі акцентують на соціальних, класових моментах у доробку драматурга, а у вільних від ідеологічного примусу й за ангажованості працях учених діаспори робиться наголос на національному характері творчості видатного драматурга, яка розглядається ними в широкому європейському культурному контексті.
