У національній інтелектуальній історії є постаті, які в процесі своєї багатоаспектної діяльності запропонували цілісну концепцію поглядів і програму дій у річищі розвитку українського соціуму й культури. Їхні моделі мали теоретико-гіпотетичне, вірогіднісне спрямування й нині, у форматі поч. XXI ст., залишаються не лише нереалізованими (з утіленням інтелектуальних проектів в Україні історично існували й, очевидно, існуватимуть серйозні проблеми), але й не вельми відомими. До таких постатей, безперечно, належить і Михайло Драгоманов - самобутній мислитель, потужний учений, який обсервував сфери історії, політології, літератури, фольклору, педагогіки, економіки, філософії, співвідносячи національні проблеми з західноєвропейськими тенденціями
