Аналізуються проблеми розумової діяльності, що розуміється як продукт соціалізації. Предметом авторської уваги виступили процеси розумового стомлення та підходи до його трактування психологами різних шкіл і напрямків. Висновок полягає у тому, що суб"єктивне відчуття втоми як компонента розумової діяльності є значущим з точки зору процесу формування індивідуального стилю діяльності, а проблема засобів боротьби з розумовим стомленням по суті є проблемою ефективних засобів формування індивідуального стилю.
