Оскільки цілістність світу завжди проявляється у взаємозалежності його компонентів, а серед найхарактерніших рис внутрішньої будови останніх можна виділити здатність до відношення взаємозумовленності з іншими складовими світу, то цілістність можна вважати, принаймні, атрибутом його сутності. Розширення, завдяки теорії інституалізації Т. Лукмана та П. Бергера, розуміння діалектичної єдності між визначальними моментами, в тому числі й для соціального світу, можна інтерпретувати як сходження до ідеї Е. Гуссерля "очевидного вбачання сутності".