У статті розкрито прийоми використання метафори у творчості поетів ()-х років XX ст. Виявлено, що найчастотнішу й найбільш концептуально значущу групу становить персоніфікація явищ природи та предметів і явищ зовніпокладеного людині світу. Проаналізовано головні функції прийому персоніфікації в поетичній системі ранніх дев"ятдисатників. Доведено, що основною функцією використання персоніфікації є психологізація світу речей та природи, яка оточує ліричного героя. Виокремлено найістотнішу на думку автора, рису в персоніфікації ранніх дев"ятдисятників - тенденцію до надання природним явищам рис істоти, що володіє незвичайною силою, більшою за можливості ліричного героя.
