Стаття присвячена аналізу типів історіографії, які виникли із зародженням перших зразків рефлексії (осмислення) над феноменом України і розвинулися у розгалужену мережу українознавчих досліджень. Вирізнено напрям істороіографії наукових досліджень у системі українознавства. Продемонстровано історичну тяглість формування наукових осередків українознавства як особливого типу українознавчих досліджень. Обгрунтовано доцільність ствердження нового типу наукових українознавчих інституцій - українознавчі наукові парадигми. Встановлено, що можливо вирізнити три типи організації вкладу історіографії українознавчих досліджень.
