У статті подано результати відмінного від традиційного розгляду оповідання І. Нечуя-Левицького "Афонський пройдисвіт". Запропоновано новітній, на засадах тілесно-міметичного методу аналізу художніх творів, підхід до розуміння сатири і зроблено висновки,відповідно до яких письменник висміює у творі не лише "монастирських осятрів", а всіх, наявних у тексті персонажів