За багаторічними спостереженнями в бухті Тіксі та Норільську показано, що: 1) середня яскравість дискретних форм полярного сяйва знижується зі збільшенням часового інтервалу після заходу Сонця на висотах іоносфери; цей ефект підтверджено порівняльним аналізом яскравості штучних променів полярного сяйва в експериментах "Зірниця-1" і "Зірниця-2", що проводилися при різній глибині Сонця нижче горизонту; 2) більш яскраві авроральні промен спостерігаються після більш потужних корпускулярних вторгнень; №) після сходу Сонця в магнітно-спряженій іоносфері спостерігається чітке підвищення (0.5 - 0.9 kR) яскравості дискретних форм полярного сяйва; поблизу моментів заходу Сонця в магнітно-спряженій іоносфері відгук у яскравості сяйв протилежний; 4) раптові іоносферні збурення, які відбуваються в освітленій Сонцем магнітно-спряженій іоносфері після сонячних спалахів, спричинюють стрибок середньої яскравості дискретних сяйв з боку геомагнітної силової трубки, розташованого в нічній півкулі; 5) в інтервалі час, щоприлягає до моменту землетрусу (від -7 год до +22 год) з магнітудою М<5 спостерігається зниження середньої яскравості дискретних сяйв. Інтеграція результатів подається з погляду відгуку в яскравості полярних сяйв на варіації електропровідності в місц&евій або магнітноспряженій іоносфері.
By the observations of many years in Tixie Bay and Norilsk Station it is shown: 1) the average brightness of discrete aurorae decreases as the time interval after the sunset at ionospheric altitudes increases; t&his effect is confirmed by the comparative analysis of the artificial rays brightness in the experiments "Zarnitsa-1" and "Zarnitsa-2", which were carrier out at the different dip of the Sun under horizon; 2) the more bright auroral rays are observed& after the more power corpuscular precipitation; 3) after sunrise in the magnetoconjugate ionosphere the clear increase of the brightness of discrete auroral forms (0.5 - 0.9 kR) is observed; around the sunset in the magnetoconjugate ionosphere the r&esponse in auroral brightness is inverse; 4) the sudden ionospheric disturbances (SID) observed in the sunlit magnetoconjugate ionosphere after the solar flares cause the jump of average brightness of discrete auroral forms at the side of geomagnetic& field tube placed in the night hemisphere; 5) around the moment of near earthquake (from -7 hours to +22 hours) of the magnitude M<5 a decrease of average brightness of discrete aurorae is observed. Interpretation of this results is given as the aur&oral brightness responses to variations of ionospheric conductivity in the local or magnetoconjugate region.
