Наведені дані про спостереження комети Дейла-Боппа (С/ 1995 01), про зміну її блиску з часом, а також деякі аргументи на користь її великого за розміром ядра. Для визначення розміру ядра комети Дейла-Боппа складено і проаналізовано рівняння балансу енергії. При цьому використані деякі параметри, які були отримані в ході космічних експериментів, пов"язанних із дослідженням комети Галлея. Так було прийнято значення альбедо А = 0.04 для тієї частини поверхні ядра, яка вкрита мінеральною корою і не сублімує. Уявляючи ядро комети Галлея трщіхосним еліпсоїдом (a*b*c = 15*8*7.5 км), розрахували його параметр форми за Епіком [7]: B = Rекв Sп / V - 3.20, де Rекв = (a*b*c) 1/3, Sп - повна поверхня еліпсоїда, V - його об"єм. Параметр B також використали для ядракомети Хейла-Боппа. Рівняння балансу енергії для ядра комети Хейла-Боппа аналізуємо для моменту, коли комета проходила перигелій і швидкість виділення парів води з ядра досягла 3*10 8 г*с-1. До рівняння балансу енергії входять наступні складові: енергія, яка підводиться від Сонця і поглинається ядром комети; енергія сублімації та енергія теплового випромінювання тієї частини (1 - у) поверхні ядра, яка не сублімує і покрита мінеральною корою. Середня температура поверхні ядра (мінеральної кори) в пер&игелії, згідно з нашими розрахунками, складає 330 К. У результаті отримана залежність значення Rекв від у, частини поверхні ядра, яка є джерелом сублімації. Мінімальне значення радіуса ядра Rекв (при у = 1.0; тобто сублімує вся поверхня) дорівнює 14.&6 км. При у = 0.5 величина Rекв = 20.7 км; при у = 0.1 (приблизно таке значення у мало ядро комети Галлея) Rекв = 46.3 км. Наведені результати розрахунків еволюції елементів орбіти комети Хейла-Боппа на період до її наступної появи біля Землі та Юпіт&ера. Із Юпітером вона не зіткнеться (обидва проходження біля Юпітера відбувається на відстанях, не менших 4 а.о.), а період її обертання навколо Сонця становитиме 2398+-1 років. Урахування негравітаційного ефекту, пов"язаного з реактивною силою сублі&мації, не впливає суттєво на еволюцію елементів орбіти, тому що його величина знаходиться у межах похибок вихідних даних.
