За даними фотоелектричних спостережень затемнення Сонця 11 липня 1991 року, виконаних з чотирьох точок поблизу північної межі смуги повного затемнення, визначені діаметр Сонця, тривалості повних фаз та деякі інші параметри. Для цього модельна крива блиску, описана рівнянням Фредгольма, підбиралась до кожної з одержаних зі спостережень кривих блиску за методом найменших квадратів. Через те, що радіус Сонця, як один з параметрів підгонки, входить у модель кривої блиску нелінійно, для мінімізації функціонала нев"язки був застосований метод нелінійного програмування. Профіль видимого диска Місяця враховувався за картами Ватса, а видимі координати Сонця та Місяця обчислювались за фундаментальними ефемеридами DE200/LE200. Середнє значення радіуса Сонця з одержаних оцінок становить 959".69+-0".12 на відстані 1 а.о. Цей результат є тільки попереднім, бо одержаний він у припущенні лінійності функції розподілу інтенсивності на краю сонячного диска, і крім того випромінювання хромосфери було враховане лише частково. Але застосований тут спосіб визначення параметрів затемнення показав, що в даних спостережень немає значних похибок і, отже, одержані за цими даними параметри затемнення можна в майбутньому визначити точніше. В даній роботі, крім того, наведений& короткий огляд методів визначення діаметра Сонця за спостереженнями сонячних затемнень, а також результатів фотоелектричних спостережень сонячних затемнень.
З 31.12.2014 по 01.03.2015 Наукова бібліотека читачів не обслуговує.
