Коротко викладені основні віхи та результати досліджень сонячної корони та корпускулярного випромінювання Сонця, що проводились у Київському університеті імені Тараса Шевченка з 1939 р. Використані успішні спостереження сонячної кори під час 12 повних сонячних затемнень з 1952 до 1994 рр., у тому числі й у рамках французько-радянських та міжнародних програм по вивченню структури та динаміки корони. Проводились роботи зі створення коронографів для позаатмосферних спостережень і здійснено перший у Радянському Союзі дослід фотографування корони з борту геофізичної ракети. Вивчена загальна і детальна структура та динаміка корони, її зв"язок з іншими явищами сонячної активності, зокрема з атмосферною супергрануляційною сіткою, з магнітними полями Сонця і геліосферний струмовим шаром, з 11-річним циклом сонячної активності. Розвинута концепція динамічної корони - джерела сонячного корпускулярного випромінювання, відповідального за більшість геомагнітних збурень, та створена у 1953 - 1957 рр. Є.О. Пономарьовим перша фізично коректна теорія динамічної кори, яка вказала на існування значного потоку речовини з корони - "сонячного вітру" - 3*10 19 г/рік. Відкрито надтонкі корональні струминки у внутрішній короні (вірогідні джерела "сонячного вітру" та "соня&чного дощу"), а також ряд нових деталей та явищ. Побудовані моделі і теорії ряду явищ корони, хромосфери, перехідного шару хромосферна-корона, спокійних протуберанців, хромосферних сполук, На-мікровикидів [подано формулу], корональних транзієнтів, мі&жпланетних ударних хвиль та ін.
