В статті здійснюється переосмислення філософської діалектики як теорії розвитку в контексті філософської антропології, чим виявляється її гуманістичний потенціал. На основі категоріального відношення "необхідність - свобода" творчість людини розглядається як продовження всезагального розвитку, його вищою (усвідомленою) формою. Розв"язання проблеми відношення діалектики до творчості в контексті відношення "Людина - Світ" дозволяє конкретизувати предмет філософії в якості принципу діяльності за об"єктивною логікою розвитку.
В статье предпринимается переосмысление философской диалектики как теории развития в контексте философской антропологии, что выявляет её гуманистический потенциал. На основе категориального отношения "необходимость - свобода" творчество человека рассматривается как продолжение всеобщего развития, его высшая (осознанная) форма. Решение проблемы отношения диалектики к творчеству в контексте отношения "Человек - Мир" позволяет конкретизировать предмет философии в качестве принципа деятельности по объективной логике развития.
Іn thе аrtісlе the author tries to reconceive philosophical dialectics as a theory of development in the context of philosophical anthropology what its humanism potential displays by. By the selection of basi&c moments of logic of development and logic of creation (saving-change, necessity-freedom) the author proves their essence coincidence. Interpretation of human creation as a high from (high degree) of general development gives the key for demystifica&tion of creation nature, removal of a secret of this phenomenon source. Logic of development, logic of contradiction after all is the logic of creation.
