Основою метою прискорення обчислень за допомогою паралельних систем є одночасність виконання дій багатьма процесорами чи багатьма комп"ютерами, що об"єднані в мережу. Але в дійсності це не вирішує в такий спосіб проблему прискорення, її просто перекладено на реалізацію багатопроцесорних, кластерних і розподілених систем, які вносять додаткові складнощі. Таким чином, занурюючись в деталі паралельного програмування, ми втрачаємо і нівелюємо основну мету паралельного програмування - розпарапелювання задачі й досягнення високих показників швидкості обчислень. Таку мету паралельних обчислень покликані реалізувати скелетони - алгоритмічні форми, елементарні одиниці програмування, з яких повинні будуватися паралельні програми. У праці розглядаються скелетонипаралельних типів очних як функції високих порядків та операції над ними, базовані на алгебрі списків; а також визначається клас скелетонів (катаморфізми) для паралельних реалізацій.
The main purpose of accelerating computations using parallel systems is the simultaneity of execution of actions by many processors or multiple computers that are networked. But in reality this does not solve the problem of acceleration; it is simply being transferred onto implementation of multiprocessor, cluster, and& distributed systems, which bring additional complexities. Thus, plunging into details of parallel programming, we lose and eliminate the main purpose of parallel programming - paralleling the problem itself and in this way achieving high indicators &of computing speed. This purpose of parallel computing are called to implement skeletons - algorithmic forms, elementary units of programming, which should be the building blocks of parallel programs. The paper contains description of data-parallel s&keletons (as higher-order functions) and operations on them (based on the algebra of lists), as well as the definition of the class of skeletons (catamorphisms) for parallel implementations.
