Поняття "синтетичний жанр" у сучасному вітчизняному і закордонному літературознавстві набуває актуальності. Воно відображає напрямки розвитку літератури, що пов"язані із процесами внутрішньолітературного синтезу. У статті розглядається проблема визначення явища синтезу в поетичній подорожі в українській та російській літературі XIX століття. Аналізується одна з особливостей поетичної подорожі - нейтралізація динамічних аспектів відображення простору. Знецінення "руху" суперечить глибинному змістовному кореню жанру, але отримує відмінне значення й функціональність у його поетичному варіанті. Цей процес осмислюється у контексті синтетичних тенденцій, зокрема, трансформації фабульних елементів, розвитку фрагментарності.
