У статті розглянуто генезу поняття життєсвіту у трансцендентальній феноменології Гусерля та викликане ним нове розуміння практики. Показано імпліцитну герменевтичну складову феноменології Гусерля, яка набула подальшого розвитку у герменевтичних поглядах Гайдегера та Гадамера. Проаналізовано відмінності у ставленні питань щодо світу і практики в межах єдиного феноменологічного руху.