Питання універсалізму особистості Шевченка вельми актуальне для постімперської науки про літературу. На жаль, прочитання універсальних аспектів творчості геніального митця часто позначені політичним доктринерством і міфотворчістю через уписування її в в наперед задану ідеологічну схему. Тому в радянський час дослідники мусили насичувати свої праці марксистсько-ленінськими фразами про "революційно-демократичний" інтернаціоналізм та гуманізм Шевченка. Натомість у наново запроваджених постмодерними авторами тезах утверджується думка про начебто універсальну "міфічну мисль" поета, про "космополітичний" та "загальнолюдський" характер його "міфотворчості".
