Ця стаття є спробою погляду на процес українського відродження початку ХХ сторіччя як на цілісний символічний універсум діалогічного зображення світу і людської екзистенції, де діалог постає нескінченним формуванням різних міжкультурних значень, а останні утворюють екзистенційний вимір самого тіла культури.
