На матеріалі японської та китайської мов досліджувалися класифікаційні характеристики та текстоформуючі функції інверсії та парцеляції. Критеріями визначення ієрархічного статусу парцельованих та інвертованих конструкцій слугували інтонаційний, пунктуаційний та релятивний критерії, а також критерій релевантності текстових категорій. Встановлено, що парцеляція є засобом породження фразових єдностей з текстовим статусом, вищим у порівнянні із синтаксичним статусом інвертованих конструкцій. Як стилістичний прийом парцеляція є сильнішим у порівнянні з інверсією засобом створення емфази.