Заперечується традиційна схема творчої еволюції Т. Шевченка від романтизму до реалізму і остаточне утвердження на позиціях критичного реалізму, яку культивувало шевченкознавство радянського часу. Солідаризуючись з позицією М. Драгоманова, П. Филиповича,Л. Білецького й окремих інших дослідників, автор статті трактує Шевченка як цілісного романтика, конкретизовуючи основні риси його романтичного поетичного світу.
