Кваліфікуючи творчість О. Слісаренка автор виділяє у ній три складові: поетичну, новелістичну і романну. Найбільш виразно квалітативність, якісність тонохронологічної парадигми прозової спадщини Слісаренка простежується в "малій прозі" письменника, де чинники часу і простору виступають не лише як художні моделі, але й філософські категорії буття героїв твору.