Робиться огляд теоретичних положень, що стосуються проблеми виникнення нових художніх смислів у контексті художнього твору. Стиль розглядається в нерозривній єдності з мовною системою письменника. Нові художні смисли можуть виникати завдяки асиміляції слів "чужих контекстів", розвитку словникового значення слова, "збагаченню поняття", особливим механізмом вибору, комбінації та інтерпретації. Мова художнього твору розглядається як "вторинна семіотична система", що базується на загальнонародній літературній мові, особливим чином опрацьованій та організованій.
