Перекладацька та мовна діяльність М. Лютера стала джерелом розвитку абстрактної лексики, передусім виникнення нових абстрактних значень полі семних іменників. Абстрактність як семантична ознака має кілька рівнів, які визначаються за допомогою методу логічних опозицій. Характерною рисою вживання абстрактної лексики у текстах М. Лютера є співіснування в структурі полі семного іменника значень різних рівнів лексичної абстракції.
