Предменто аналізується нетиповий для сучасної російської історіографії підхід до висвітлення постаті останнього українського гетьмана П. Скоропадського та публікації його мемуарної спадщини. Доводиться, що надмірна глорифікація визначної особи призводить до творення нових міфів та деперсоніфікації історичного процесу.