Традиція записів на чистому полі бере свій початок з часів появи писемності. Проте тривалий час книгознавці, у поле зору яких потрапляли маргіналії, обмежувалися констатацією їх унікальності як своєрідних пам"яток культури. Проблема маргінального слова розглядається на матеріалі "графічних маргіналій", мініатюр, розміщених на берегах Київського Псалтиря 1397 р. та власне маргіналій на Новгород-Сіверському Псалтирі 1675 р. Останній містить на полях осяжне рукописне тлумачення на текст книги. Зроблено спробу відтворити соціокультурний портрет автора записів та встановити ступінь самостійності маргінального тексту.
