Присвячено дослідженню мови міфопоетичної традиції крізь призму індивідуально-авторської письменницької міфопоетики, а також лінгвістичної ідентифікації літературної традиції. На прикладі порівняльного аналізу спектру значень образів "вода" та "земля" впоезії Миколи Гумільова й Анни Ахматової автор доводить, що новий статус віршового слова із поглибленою семантичною структурою, який пов"язують із поняттям "російської семантичної поетики", досягається у тому числі й за рахунок міфопоетичних смислових "скріплень".