Вивчення і викладання іноземних мов передбачає як мовну та мовленнєву компетенції, так і лінгвокраїнознавчу, яка є невід"ємним складником мовленнєвої компетенції. Знання мови та спілкування на ній неможливе без розуміння етнопсихології її носіїв, яку визначає історія, географія, культура, традиції тощо. Визначення та відбір лінгвокраєзнавчих одиниць є найважливішим питанням при укладанні лінгвокраєзнавчого словника. У двомовних лінгвокраєзнавчих словниках превалюють тлумачення та дескрипція як засоби подання лінгвокраєзнавчої інформації, оскільки останні здебільшого не можуть мати перекладацькі еквіваленти.
