Подано критичний огляд теорій контексту, які є найбільш поширеними у закордонній іспаністиці. Історія вивчення питання є підґрунтям для аналізу контексту як необхідної умови мовленнєвої комунікації. Саме за такої умови може бути моносемантизована будь-яка мовна одиниця. Запропоновано власну класифікацію контекстів, які корелюють з двома типами ситуацій, що лежать в основі текстотворення (референційна та комунікативна): мікро та макроконтексти, предметний та прагматичний (внутрішньомовленнєвий), вербальний та невербальний, експліцитний та імпліцитний.
