У статті досліджується проблема лінґвоциду, що становить початок деестетизації українського культурного простору. Стверджується, що мова є творчим самовідчуттям народу, котре реалізується у мовних знаках, утворюючих об"єкти ментального світу нації. Автор статті доводить, що лінґвоцидом перекреслюється оригінальність, самобутність нації, відкидається ідея самодостатності нації, що приводить до деестетизації культурного простору етносу.
In the article a problem of linguacide which is the beginning of aesthetic processes in the field of the Ukrainian cultural space has been researched. It is proved that a language is a creative self sensation of a nation which is realized in language notes to make objects of national mental world. The author of the article stresses that linguacide crosses originality and self sensation of the Ukrainian nation. The idea of self-sufficiency of the nation is neglected and this is the main of aesthetic ruination of cultural space of the nation.
