У статті розглянуто трансформацію традиційних міфологічних уявлень українців на прикладі найбільш поширених, характерних для всієї території України образів – знахаря, відьми, "ходячого" небіжчика, домовика. Автор робить висновок, що ці образи, хоча і піддаються загальним процесам трансформації духовної культури, але зберігають стійкість і самобутність багато в чому завдяки людському походженню або, у випадку домовика, постійній локалізації поруч із людиною