Розглянуто лексико-семантичну адаптацію, якої зазнали топоніми слов"янського походження на Півночі Німеччини внаслідок мовної взаємодії між мовно-етнічними групами слов"янських та германських племен у момент їх прямих маргінальних та опосередкованих інтромовних контактів. Словотворча адаптація стала, у першу чергу, підтвердженням наявності у регіональній топонімії у давнину двох різних за походженням систем - первинної - слов"янської та вторинної - німецької. Поповнення топонімічної лексики шляхом лексико-семантичної адаптації відбувалося завдяки морфемній інтеграції та морфемній інновації.
