В статті розглядається одвічна проблема добра і зла в людині. На прикладі вчень середньовічних філософів - Ансельма Кентерберійського та Фоми Аквінського, а також філософської системи Еммануїла Канта доводиться, що проблема існування Бога завжди була актуальною в історії людства, відношення до цього питання ніколи не було однозначним, і коливалось у проміжку між теоцентризмом та атеїзмом, між ідеалізмом і матеріалізмом. Окремий підхід до цього питання виявили гегельянці, застосовуючи закони і категоріїдіалектики до проблеми пізнання Бога людиною. Автор знаходиться в творчому пошуку відповіді на питання доказів існування Бога в історії філософії.
In the article the perennial problem of good and evil in a man is considered. On the example of studies of medieval philosophers - Anselma Centerberiyscogo and Fomi Acvinscogo, and also philosophical system of Emmanuel Canta it is had, that the problem of existence of God always was actual in history of humanity, attitude toward this question never was synonymous, and hesitated in an interval between teotsentrizmom and atheism, between idealism and materialism. Separate approach to this question was exposed by Hegelians, applying laws and categories of dialectics to the problem of cognition of God by a &man. An author is found in the creative search of answer for the question of proofs of existence of God in history of philosophy.
