У статті розглядаються ключові поняття постмарксистської теорії дискурсу Е.Лаклау и Ш.Муф та намічаються підходи до застосування постмарксистської методології до аналізу пострадянських політик, зокрема фенмену політичної мобілізації мас підчас "кольорових революцій" у країнах колишнього СРСР. Показано, що політичний аналіз постмарксистської теорії дискурсу дозволяє ставити акцент, у першу чергу, на поясненні процесів формування колективних ідентичностей як політичних акторів періоду змін. Робиться висновок, що саме розуміння "політичного" в постмарксизмі, в основі якого лежать поняття "невичерпності соціального" та "структурної невирішеності" і "радикальної випадковості" політичного є релевантним для опису пострадянської - нестабільної, мінливої, радикально політично та економічно непрогнозованої політичної реальності.
The article represents a review of the key concepts of post-Marxist discourse theory (Ernesto Laclau and Chantal Mouffe) and an outline of the ways to application of post-Marxist methodology to the analysis of Postcommunist politics, the phenomenon of the political mobilization of masses during the "Colour revolutions" in particular. It is shown that a political analysis of post-Marxist discourse theory helps to accentuate, first &of all, the processes of formation of collective identities as political actors during the period of changes. The conclusion is made that it is the understanding of the "political" in post-Marxism, based upon the concepts of the "infinitude of the so&cial", "structural undesidability" and "radical contingency" of the political is relevant for the description of the Postcommunist political reality - unstable, precarious, radically politically and economically unpredictable.
