Позиція Донецької філологічної школи визначається автором як регресивна стосовно того епістемного перевороту в гуманітарному знанні, що знайшов максимальне втілення у формулюванні доктрини структуралізму. В умовах некартезіанської моделі суб"єкта цілісність викривається як інтенційна омана.