У статті розглядаються принципи формування правил автоматичного усунення міжчастиномовної морфологічної омонімії на основі діагностувальних контекстів. Визначаються головні параметри необхідного й достатнього текстового оточення та його діагностувальна сила.
The paper deals with the principles of algorithmic rules of the morphological disambiguation which are formed on the diagnostic context base. Main essential and sufficient characteristics of textual contexts and their diagnostic effect are determined.
